Особливості підліткового віку. Правила реагування батьків на ознаки стресу в дітей

Дата: 11.04.2023 09:47

Кількість переглядів: 120

Основою складності підліткового віку є виключно швидкий темп змін, які відбуваються в цей період: у фізичному і психічному стані підлітка

Вони не стали ще дорослими, але вже й не діти. До них треба мати велике терпіння, ставитися з делікатністю, бути розважливим, треба заспокоювати їх, не принижувати!

Особливості соціально-психологічного розвитку підлітка

1.Триває розвиток і становлення психіки. Постійно включати у нові види навчальної і поза навчальної діяльності.

2. Формуються моральні переконання. Цілеспрямовано працювати над формуванням почуттів і переконань, усвідомлення духовно- моральних якостей.

3. Відчуття дорослості. Коли говорять, що дитина дорослішає, мають на увазі становлення його готовності до життя в суспільстві дорослих людей, причому як рівноправного учасника цього життя. До реальної дорослості далеко — і фізично, і психологічно, і соціально, але так хочеться! Він об’єктивно не може включитися в доросле життя, але прагнути до неї і претендує на рівні з дорослими. Змінити вони поки нічого не можуть, але зовні наслідують дорослим. Звідси і з’являються атрибути «псевдодорослості»: куріння сигарет, тусовки біля під’їзду, поїздки за місто (зовнішній прояв «я теж маю своє особисте життя»). Копіюють будь- які відносини. На формування почуття дорослості суттєвий вплив справляє система відносин, у який включений підліток — визнання( або невизнання) його дорослості батьками, вчителями,друзями

4.Прагнення до самостійності. Стосунки з дорослими, зокрема з батьками й педагогами, стають складнішими, особливо, коли старші не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка, і продовжують ставитись до нього, як до дитини.

Треба враховувати вразливість, емоційність, суперечності отроцтва. Скажімо, з одного боку підлітки непримиренні до зла, прагнуть справедливості, «готові вступати в боротьбу з найменшим відхиленням від істини, а з другого боку—не вміють ще розібратись у складностях життя, не знають, у чому ж істина. Друга суперечність полягає у прагненні підлітка бути нехорошим і небажанні, щоб його виховували; третя—у прагненні показати себе, самоутвердитись і невмінні це зробити; є глибока потреба в пораді, допомозі—і водночас небажання звернутись до старшого. У підлітка з’являється своя позиція. Він рахує себе вже досить дорослим і відноситься до себе як до дорослого.

Прагнення до самостійності виражається в тому, що контроль і допомога відкидаються. Все частіше від підлітка можна чути: «Я сам все знаю!» І батькам доведеться тільки змиритися і постаратися привчити своїх чад відповідати за свої вчинки. Це їм стане в нагоді по життю. На жаль, подібна «самостійність» — ще один з основних конфліктів між батьками і дітьми в цьому віці. З’являються власні смаки і погляди, оцінки, лінії поведінки. Найяскравіше — це поява пристрасті до музики певного типу.

Особливості особистості підлітка можна досить точно охарактеризувати двома словами — прагнення до самостійності. Воно накладає відбиток на всі сторони особистості, поведінку та відчуття. «Намагаюся бути самостійним, хоча не дуже вмію». Даний етап супроводжується наступними моментами:

1) Є своя думка, не завжди правильна.

2) Вважає свою думку достеменно правильною.

3) Не рахується з думкою батьків.

4) Чинить так, як хоче.

5) Є прагнення спробувати все, що роблять його однолітки та дорослі (покурити, спробувати алкоголь і так далі).

6) Вважає, що він все може і з ним нічого не станеться (не піклується про власну безпеку).

5.Провідна діяльність- інтимно- особистісне спілкування з ровесниками. Емоційне спілкування пронизує все життя, воно накладає відбиток і на навчання, і на заняття поза уроками, і на взаємини з батьками, викладачами. Будь-який підліток мріє про нерозлучного друга. При чому про такого, якому можна було б довіряти «на всі 100», як самому собі, який буде вірний, не дивлячись ні на що. У другу шукають схожості, розуміння, ухвалення. Друг задовольняє потребу в саморозумінні. Практично, друг є аналогом психотерапевта. Дружба носить виборчий характер, зрада не прощаться.

6. Джерело конфліктів — зовнішній вигляд. Змінюється хода, манери, зовнішній вигляд. Зовнішній вигляд підлітка часто стає джерелом постійних непорозумінь і навіть конфліктів в сім’ї. Батьків не влаштовує ні молодіжна мода, ні ціни на речі, такі потрібні їх дитині. А підліток, вважаючи себе унікальною особою, в той же час прагне нічим не відрізнятися від однолітків. Він може переживати відсутність куртки — такий же, як у всіх в його компанії, — як трагедію

Одна із небезпек цього періоду — це нудьга і лінощі. Підлітки прагнуть гострих відчуттів, тікають від нудьги за будб- яку ціну. Залучення до таких занять як читання, самоосвіта, заняття музикою, спортом, що позитивно впливає на формування особистості.

Залучення підлітка до такої діяльності, що лежить у сфері інтересів дорослих, але в той же час дає можливості йому реалізувати і затвердити себе на рівні дорослих.

Зниження прояву агресії шляхом відвідування спортивної школи, щоденної гімнастики вдома з використанням гантелей, еспандера, залізних гир, боксерських рукавичок (нехай підлітки стукають один одного в мирній бійці, даючи вихід енергії, що накопичилася, щоб агресія не накопичувалася подібно до статистичної електрики, що має властивість вибухати болючими розрядами.

Не пред’являти підліткові завищену вимогу, не підтверджену можливістю дитини. Чесно вказувати підліткові на його успіхи та невдачі (причому успіхи пояснювати його здібностями, а невдачі — недостатньою підготовкою).

Для успішного проходження і оптимізації розвитку самостійності дитини батькам необхідно:

• Аргументувати заборони;
• Обговорювати: якщо ти вчиниш так, то які будуть наслідки (зіпсуєш своє здоров’я, можеш потрапити в погану компанію, з тобою може трапитися щось лихе тощо);
• Рахуватися з думкою підлітка (інакше він не навчиться зважати на вашу думку);
• Не вважати свою позицію на 100% правильною;
• Підтримувати підлітка, хвалити (можливо навіть не зовсім заслужено, для підвищення його впевненості в собі);
• Не лаяти його друзів або тих, з ким він зустрічається (марно, викличете лише заперечення і негатив), хіба що тих, з ким він вже розлучився або посварився;
• У суперечках намагайтеся домовитися.

Ми повинні виявити розуміння і тактовність щодо всіх змін, що відбуваються із підлітком. Необхідно розвивати вольову поведіну, навчити планувати свій час, розвивати позитивне мислення.

Причиною стресу у підлітків може бути що завгодно, що викликає у них страх і тривогу. Це може включати розлуку з домом, перехід у новий навчальний заклад або переїзд у нове місце, розлука з батьками або опікунами, переживання щодо навчання і спілкування з однолітками.

Загальні ознаки стресу у підлітків:

• Загострені емоції: агресивні реакції, тривожні прояви;

• Посилення страхів, поява випадкових страхів, яких раніше не було;

• Низька самооцінка

• Бунтарська поведінка

• Відмова від їжі, порушення сну;

• Підвищена активність або навпаки замкненість, пасивність (в залежності від типу нервової системи);

• Послаблення імунітету, загострення хронічних хвороб;

• Головні болі та болі в шлунку

• Недовіра до всього світу

• Часта травматизація;

• Постійний пошук самовираження через конфлікти з однолітками, незадоволення.

Наступні психологічні рекомендації (поради) допоможуть Вам прибрати стрес з життя дитини:

• Дізнайтеся про почуття Вашої дитини.

• Створіть атмосферу довіри і завірте дитину, що на помилках вчаться.

• Підтримуйте і цінуйте свою дитину.

• Демонструйте турботу, тепло і любов. Частіше обіймайте дитину.

• Ставте чіткі обмеження, але не будьте занадто суворими; підкреслюйте важливість співробітництва, а не змагання. Не перезавантажуйте графік своєї дитини великою кількістю справ.

• Знайдіть способи, як Ваша дитина може допомагати родині.

• Звертайте увагу на те, чого хоче Ваша дитина (а не тільки на те, чого хочете ви).

Важливо допомогти дитині розвинути позитивні навички боротьби зі стресом, саме вони будуть потрібні їй у дорослому житті. Ви можете допомогти наступним чином:

1. Показуйте дитині хороший приклад. Зберігайте спокій і контролюйте гнів. Продумайте план, як скоротити стрес, і поділіться цим планом з сім’єю.

2. Сприяйте раціональному мисленню. Переконайтеся, що Ваші діти замислюються про наслідки своїх дій, розуміють Ваші дії. Допоможіть їм зрозуміти, що є фантазія і що — реальність. Наприклад, завірте учня, що це не його поведінка викликала сумні настрої (гнів, роздратованість, відчай) батьків, і він не невдаха, якщо у нього щось не виходить.

3. Контролюйте дитину, але в міру. Дозвольте дітям приймати рішення в рамках сім’ї. Наприклад, дозвольте їм облаштувати свою кімнату, вибрати сімейні заняття і допомогти приймати сімейні рішення.

4. Говоріть з ними відкрито. При відповідній ситуації обговоріть з ними свій важкий робочий день, причини свого емоційного стану. Заохочуйте їх говорити про те, що їх турбує.

5. Знайдіть фізичне заняття чи хобі, яке їх зацікавить, і заохочуйте їхній інтерес. Фізичні вправи сприяють зняттю напруги, оптимізації емоційних станів, впорядкованості думок.

6. Радьте дитині вживати здорову їжу і підкреслюйте важливість здорового способу життя.

7. Здійснюйте вплив на середовище дитини, яке має бути безпечним, константним (незмінним), передбаченим, послідовним, у якому діти мають відчувати повагу до своїх відчуттів, думок.

8. Вчіться технікам розслаблення і вчіть цьому свою дитину.

Підлітки

1. Протестують проти батьківських вимог.

2. Тягнуться до однолітків.

3. Необхідна допомога, аби навчитися контролювати власні бажання: вчасно приходити додому, розподіляти вільний час, своєчасно готуватися до занять.

4. Їх необхідно вчити бути обережними з небезпечними друзями.

5. Змагаються за статус і владу серед однолітків.

6. Все підряд тягнуть до рота — від алкоголю до наркотиків.

7. Потребують постійної батьківської уваги і допомоги (тобто повної доступності батьків для задоволення своїх потреб в спілкуванні з ними).

Поради батькам

1. Будьте завжди чуйними до справ своїх дітей.
2. Аналізуйте з дітьми причини їх успіхів і невдач.
3. Підтримуйте дитину, коли їх складно.
4. Прагніть не захищати підлітка від труднощів, а вчіть долати їх.
5. Порівнюйте свою дитину лише з нею самою (!), обов’язково відзначаючи просування вперед.
6. Постійно контролюйте дитину, але без гіперопіки, за принципом «Довіряй, але перевіряй!».
7. Розповідайте дитині про свої проблеми, про те, що хвилювало вас у її віці.
8. Будьте завжди особистим прикладом (навчайте справами, а не словами).
9. Розмовляйте з дітьми як з рівними, поважайте їхню думку, уникайте моралізації, криків, повчальності і тим паче іронії.
10. Слідкуйте за тим, які книги читає дитина, які фільми та передачі дивиться по телевізору, які Інтернет сайти відвідує.
11. Проявляйте інтерес до спілкування підлітка в соціальних мережах Інтернету (Інстаграм, Тік Ток, Фейсбук та інші).
12. Радьте дитині стежити за своєю зовнішністю: одягом, зачіскою, особистою гігієною.
13. У жодному випадку не забороняйте підлітку стосунків з протилежною статтю, не обходьте розмов на тему взаємин хлопців та дівчат, щоб уникнути недовіри між вами.
14. Розкажіть дитині про свої стосунки з протилежною статтю у підлітковому віці, зробивши акцент на благородстві, культурі почуттів, повазі один до одного, відповідальності один за одного.
15. Вчіть підлітка відповідати за свої вчинки.
16. Познайомтеся з друзями дитини, попросіть їх інформувати вас про способи проведення часу, але не перетворюйтесь на шпигуна, що стежить за кожним кроком дитини. Пам’ятайте: недовіра ображає!
17. Будьте для своєї дитини перш за все старшим, мудрішим другом і тільки потім люблячими батьками.

« повернутися