«Світ ловив мене, та не впіймав...»
Час, коли свобода України вкотре під загрозою, розуміння власної культурної ідентичності, переосмислення історичної спадщини, плекання особистої та національної свободи є особливо важливими.
3 грудня виповнюється 300 років від дня народження Григорія Савича Сковороди – видатного українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, музиканта, педагога.
Григорій Сковорода залишив нащадкам феноменальну духовно-педагогічну спадщину, яка не втрачає свого унікального пізнавального, етико-виховного, естетичного значення і тепер, у період творення нової української держави, нової освіти.
Народився український просвітитель у селі Чорнухи, що на Харківщині. Ця наділена містичним ореолом особистість залишила свій яскравий та самобутній слід в історії. Його крилаті вислови та афоризми стали хрестоматійними, вони є і завжди будуть актуальними.
Щедро наділений природою багатогранним обдаруванням, Сковорода вільно володів кількома музичними інструментами, творив літературні та філософські твори, які натхненно вивчають вже багато поколінь прихильників його таланту з усього світу. Серед численної культурної спадщини Сковороди найяскравіше вирізняються збірник поезій «Сад божественних пісень» та прозовий твір «Басні Харківські».
Ось лише декілька афоризмів митця, які вражають своєю глибиною й простотою одночасно, змушують замислитися:
➖ не тіло, а душа є людиною;
➖ не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче;
➖ найкраща помилка та, якої допускають у навчанні;
➖ лід на те й родиться, аби танути.
Україна завжди була, є і буде невичерпним джерелом таланту та мудрості!
